Чарльз Као, який відкрив деякі фізичні властивості скла в 1960-х роках, заклав основу для високошвидкісного обміну даними в інформаційну епоху та відомий як «батько волоконно-оптичного зв'язку». До новаторської роботи доктора Као широко вважалося, що скляні волокна непридатні як провідники інформації через надмірні втрати сигналу, спричинені розсіюванням світла. Доктор Као зрозумів, що шляхом ретельного очищення скла можна створювати пучки тонких волокон, які можуть передавати великі обсяги інформації на великі відстані з мінімальним ослабленням сигналу та замінити мідні дроти для зв'язку. Він розділив Нобелівську премію з фізики 2009 року з канадським фізиком Віллардом С. Бойлем (1924-2011) та американським вченим Джорджем Е. Смітом (1930-). Разом вони винайшли пристрій із зарядовим зв'язком для перетворення оптичної інформації в електричні сигнали. Оптичні волокна та пристрої із зарядовим зв'язком забезпечують широкосмуговий зв'язок, від якого залежить сучасна медична інформатика та електронні публікації, як і специфічні пристрої візуалізації в офтальмологічних приладах та мікроскопах.

Чарльз Као народився 4 листопада 1933 року в Шанхаї, Китай. Його батько, юрист, отримав ступінь доктора права в Мічиганському університеті в 1925 році, а згодом став професором Сучжоуського університету в Шанхаї. У дитинстві доктор Као вивчав класичну китайську літературу вдома з репетитором, а також вивчав англійську та французьку мови в міжнародній школі в Шанхаї.

У 1948 році доктор Као перевіз свою родину до Гонконгу. У 1952 році доктор Као закінчив середню школу в коледжі Святого Йосипа. Потім він поїхав до Англії, щоб завершити навчання з електротехніки в Вулвічському політехнічному інституті (нині Гринвічський університет). У 1965 році доктор Као отримав ступінь доктора електротехніки в Лондонському університеті та працював інженером у Стандартному дослідницькому центрі телефонного та кабельного зв'язку в Гарлоу, Англія.

У 1970 році він приєднався до Китайського університету Гонконгу, щоб заснувати кафедру електротехніки. У 1974 році він переїхав до Роанока, штат Вірджинія, США, щоб працювати в ITT Corporation (материнській компанії Standard telephone and cable) на посаді головного наукового співробітника, а пізніше директора з інженерії. У цей період було подано багато ключових патентів, пов'язаних з волоконною оптикою. У 1982 році його було призначено першим виконавчим науковим співробітником ITT, і він переїхав до Коннектикуту, де також працював ад'юнкт-професором в Єльському університеті. У 1987 році доктор Као повернувся до Китайського університету Гонконгу на посаді віце-президента. Він вийшов на пенсію в 1996 році і з того часу обіймав посади запрошеного професора та різні почесні посади.

У 2004 році доктору Као було поставлено діагноз хвороба Альцгеймера, і він разом із дружиною Мей-ван, колишньою програмісткою на Фортрані, з якою він познайомився під час навчання в Лондоні в 1950-х роках, зрештою переїхали до Каліфорнії, щоб бути ближче до своїх дітей. Після того, як доктору Као було присуджено Нобелівську премію, його дружина в інтерв'ю сказала, що премія буде використана для оплати медичних витрат доктора Као, можливо, це був перший випадок, коли Нобелівську премію було використано для такої мети.

У 2010 році було випущено марку Гонконгу на честь доктора Као. Окрім Нобелівської премії, доктор Као отримав багато нагород, зокрема медаль Фарадея у 1989 році, медаль Александра Грема у 1985 році, медаль Марконі у 1985 році, а також численні почесні ступені університетів та коледжів усього світу.